ДСТУ EN ISO 3651-2:2005
ДСТУ EN ISO 3651-2:2005
СТАЛІ КОРОЗІЙНОТРИВКІВизначення тривкості до міжкристалічної корозії
Частина 2. Феритні, аустенітні та феритно-аустенітні (двофазні) сталі Випробування на корозію в сірчанокислотних середовищах СТАЛИ КОРРОЗИОННОСТОЙКИЕ Определение стойкости к межкристаллической коррозии Часть 2. Ферритные, аустенитные и ферритно-аустенитные (двухфазные) стали Испытание на коррозию в сернокислотных средах EN ISO 3651-2:1998 CORROSION RESISTANT STEELS Determination of resistance to intergranular corrosion
Part 2. Ferritic, austenitic and ferritic-austenitic (duplex) steels Corrosion test in media contaning sulfuric acid Загрузити ДСТУ EN ISO 3651-2:2005
Цей стандарт установлює методи визначання тривкості корозійнотривких феритних, аустенітних та феритно-аустенітних (двофазних) сталей і сплавів до міжкристалічної корозії в середовищах, які містять сірчану кислоту. Крім того, він установлює ціль випробування. Описано кілька методів випробовування:
Метод А: Випробування в розчині сірчанокислотної міді та 16-відсоткової сірчаної кислоти (випробування Штрауса); Метод В: Випробування в розчині сірчанокислотної міді та 35-відсоткової сірчаної кислоти; Метод С: Випробування в розчині сірчанокислотнго окисного заліза (III) і 40-відсоткової сірчаної кислоти. Ці методи застосовують для корозійнотривких сталей і сплавів, які постачають у вигляді литих, катаних або кованих виробів або у вигляді труб і які призначені для використовування в слабкоокислювальних середовищах (наприклад у сірчаній кислоті, фосфорній кислоті). Якщо немає будь-яких указівок у стандарті на виріб, застосування методів А, В або С потрібно узгоджувати між зацікавленими сторонами. Приклади застосування трьох указаних у цьому стандарті методів для різних корозійнотривких сталей наведено в додатку А. Примітка. Результат випробування на корозію суворо дійсний тільки для корозійного середовища, застосовуваного у випробуванні. Випробування є підставою для оцінювання тривкості до міжкристалічної корозії, проте не може бути підставою для оцінювання тривкості до інших видів корозії (загальної корозії, пітингової корозії, корозійного розтріскування) Споживач повинен вибирати те чи інше випробування на корозію залежно від умов експлуатування тої чи іншої сталі Це випробування у жодному разі не можна розглядати як абсолютний критерій якості матеріалу Це випробування на тривкість до міжкристалічної корозії можна проводити з ціллю, описаною в 2.1 або 2.2.
Це перевіряння можна застосовувати тільки до сталей з низьким умістом вуглецю (С < 0,03 %), а також на стабілізованих сталях, які найтривкіші до міжкристалічної корозії. Ці сталі випробовують після сенсибілізувального термічного оброблення, за якого сенсибілізування відбувається внаслідок термообробляння або внаслідок зварювання (див. розділ 3).
Цим способом перевіряють тонкі вироби, які можуть охолоджуватися достатньо швидко. Перевірка має значення тільки для сталей, не наведених у 2.1. Матеріал перевіряють у стані постачання, тобто без сенсибілізувальної термообробки.
Національна примітка
Під тонкими треба розуміти вироби завтовшки 0,5 мм і менше. При цьому зразки випробовують без сенсибілізації' лише за умови, якщо це передбачено нормативним документом на виріб.
| |
|
| |
| Переглядів: 264 | | |
| Всього коментарів: 0 | |