У 1975 році Комісія Європейської Спільноти вирішила розпочати програму дій у сфері будівництва на підставі статті 95 Договору. Метою програми було усунення технічних перешкод для торгівлі і узгодження технічних умов.
У рамках цієї програми дій Комісія взяла на себе ініціативу встановити систему узгоджених технічних правил для проектування і споруд, які на першій стадії мали слугувати альтернативою чинним національним правилам Держав-членів, а зрештою мали замінити їх.
Упродовж п'ятнадцяти років Комісія за допомогою Робочого комітету, до складу якого входили представники Держав-членів, вела розробку програми Єврокодів, яка привела до публікації комплекту першого покоління Європейських кодів у 80-х роках.
В 1989 році Комісія та Держави-члени EU (Європейської Спільноти) та EFTA (Єропейської асоціації вільної торгівлі) на основі угоди¹ між Комісією та CEN (Європейським комітетом із стандартизації) вирішили передати підготовку та публікацію Єврокодів CEN за допомогою серії Мандатів, що в результаті надало б Єврокодам в майбутньому статусу Європейського Стандарту (EN). Це пов'язує Єврокоди з поло- женнями Директив Ради і рішень Комісії щодо Європейських стандартів (тобто Директиви Ради 89/106/ЕЕС щодо будівельних виробів – CPD - та Директив Ради 93/37/ЕЕС, 92/50/ЕЕС та 89/440/ЕЕС відносно суспільних робіт та послуг і еквівалентних директив EFTA, започаткованих, щоб допомогти заснуванню внутрішнього ринку).
Структурна програма Єврокодів включає такі стандарти, які в основному складаються з декількох частин:
EN 1990 Єврокод: Основи проектування конструкцій
EN 1991 Єврокод 1: Дії на конструкції
EN 1992 Єврокод 2: Проектування залізобетонних конструкцій
EN 1993 Єврокод 3: Проектування сталевих конструкцій
EN 1994 Єврокод 4: Проектування сталезалі-зобетонних конструкцій
EN 1995 Єврокод 5: Проектування дерев'яних конструкцій
EN 1996 Єврокод 6: Проектування кам'яних конструкцій
EN 1997 Єврокод 7: Геотехнічне проектування
EN 1998 Єврокод 8: Проектування конструкцій при сейсмічному навантаженні
EN 1999 Єврокод 9: Проектування алюмінієвих конструкцій
Стандарти Єврокодів визнають відповідальність регуляторних органів країн-членів та захищають їх право на призначення величин, які пов'язані з регулюванням питаннь безпеки на національному рівні там, де вони відрізняються від країни до країни
 

Статус та сфера застосування Єврокодів

Країни-члени EU та EFTA визнають те, що Єврокоди діють як еталонні документи для таких цілей:

- як засіб довести відповідність будівель і споруд основним вимогам Директиви Ради 89/106/ЕЕС, зокрема основній вимозі №1 - Механічна стійкість та стабільність і основній вимозі №2 - Пожежна безпека;
- як основа для укладання контрактів для будівель і споруд та пов'язаних з ними інженерних послуг;
- як основа для складання узгоджених технічних специфікацій для будівельних виробів (ENs та ETAs).
Єврокоди, оскільки вони безпосередньо відносяться до будівельних споруд, мають прямий зв'язок з Тлумачними документами² розділу 12 CPD, незважаючи на те, що вони мають різну природу з гармонізованими стандартами на вироби³.
Таким чином,технічні аспекти, які випливають з Єврокодів для будівель і споруд, повинні в повній мірі бути розгдянутими Технічними комітетами CEN та/чи робочими групами ЕОТА, які розробляють стандарти на будівельні вироби з позицій досягнення повної сумісності технічних специфікацій з Єврокодами.
Стандарти Єврокодів надають загальні правила проектування для повсякденного використання всіх конструкцій та їх компонентів, як традиційного, так і іноваційного характеру. Виняткові форми конструкції або умови проектування спеціально не охоплюються, і в такіх випадках проектувальнику потрібен додатковий експертний розгляд.
 

Національні стандарти, що імплементують Єврокоди

Національні стандарти, що імплементують Єврокоди, завжди включають повний текст Єврокоду (включаючи всі додатки) виданий CEN, якому можуть передувати Національний титульний аркуш та Національна передмова, а також можуть супроводжуватися Національним додатком.
Національний додаток може включати інформацію відносно тих параметрів, які залишилися відкритими в Єврокодах для національного вибору, відомі як Національне визначені параметри, для використання при проектуванні будівель та інженерних споруд, що будуть побудовані у зацікавленій країні, а саме:
- значення та/чи класи, де в Єврокоді даються альтернативи;
- значення для використання, коли в Єврокоді надається тільки позначення;
- специфічні дані країни (географічні, кліматичні тощо), наприклад, карта снігу;
- процедура, яка використовується, коли альтернативні процедури обумовлені в Єврокоді.
Можуть також наводитися:
- рішення відносно застосування інформаційних додатків;
- посилання на додаткову не суперечливу інформацію для допомоги користувачу у застосуванні Єврокоду.
 

Зв'язки між Єврокодами та гармонізованими технічними специфікаціями (ENs and ETAs) для виробів

Необхідна узгодженість між гармонізованими технічними специфікаціями для будівельних виробів та технічними правилами для будівель і споруд⁴. Крім того, повна інформація, яка супроводжує маркування СЕ будівельних виробів і має відношення до Єврокодів, повинна чітко зазначати, які Національно визначені параметри були прийняті до уваги.